Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 925/1706/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представника відповідача - Куниці О.І., директора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Виконавчого комітету Черкаської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2014 року у справі господарського суду Черкаської області за позовом Виконавчого комітету Черкаської міської ради до ПАТ "Черкаське автотранспортне підприємство 17127" про укладення договорів на перевезення,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Виконавчий комітет Черкаської міської ради (далі - позивач) звернувся до ПАТ "Черкаське автотранспортне підприємство 17127" (далі - відповідач) з позовом про укладення договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом року №№ 85, 86 від 15 серпня 2013 у редакції виконавчого комітету Черкаської міської ради (без протоколів розбіжностей).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що редакції протоколів розбіжностей до договорів №№ 85, 86, запропоновані відповідачем, суперечать нормам чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2014 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Черкаської міської ради залишено без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 25 грудня 2013 року - без зміни.

У касаційній скарзі Виконавчий комітет Черкаської міської ради просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 25 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2014 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Посилається на безпідставне застосування до спірних правовідносин ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, наголошує на тому, що договір на перевезення пасажирів не є договором, який заснований на державному замовленні, його укладання не є обов'язковим для сторін.

Стверджує, що редакції протоколів розбіжностей до договорів №№ 85, №86, запропоновані відповідачем, не можуть бути прийняті позивачем, оскільки суперечить ч. 2 ст. 7, ч. ч. 3, 4, 6 ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.п. 10, 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081, Умовам організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування у місті Черкаси, затверджених рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 5 березня 2013 року №258.

Зазначає, що строк звернення до суду з позовом не порушено.

Представники позивача у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно протоколу №5 засідання конкурсного комітету міськвиконкому з визначення переможця конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в місті Черкаси від 26 червня 2013 року, переможцем конкурсу на маршруті №4 "вулиця Пацаєва - обласна лікарня" та на маршруті №5 "вулиця Луначарського - ВАТ ЧЛФЗ "Аврора" визнано ВАТ "Черкаське автотранспортне підприємство 17127" та вирішено, відповідно до ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт", укласти договори на перевезення пасажирів строком на один рік.

Досліджено, що на виконання вищезазначеного рішення позивач надав відповідачу проекти договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №№85, 86 від 15 серпня 2013 року, які підписані відповідачем із протоколами розбіжностей.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Згідно частини 9 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень, зокрема, на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Згідно частини 1 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 44 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п'яти років.

Отже, висновок господарських судів про те, що укладення даного договору є обов'язковим для сторін на підставі закону є правомірним.

Згідно ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Судами встановлено, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ст. 181 Господарського кодексу України двадцятиденного строку для передачі протоколу розбіжностей для розгляду до суду.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, виходили саме з цієї обставини та прийшли до висновку, що у зв'язку з пропуском терміну передачі протоколу розбіжностей для розгляду до суду, тобто, втратою можливості передати переддоговірний спір на вирішення суду, пропозиції відповідача, викладені у протоколах розбіжностей, вважаються прийнятими, а договори №№85, 86 від 15 серпня 2013 року, в силу вимог ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, укладені в редакції відповідача.

Враховуючи викладене, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за повного встановлення усіх істотних обставин справи, за наслідками вірного застосування ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 107, 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2014 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир